velo-sport.sumy.ua

Хоча і був там, та й пиво пив, яке не просто по вусам бігло, а в більшій мірі до рота потрапляло, але прочитавши звіт Григорія , пройняло до тремтіння грішної душі , бо знову пережив ті не забутні моменти тепер уже славнозвісного 600-го бревету

_________________
Жизнь - это то, что происходит с нами, пока мы строим планы...

Попытаюсь и я ,пережитое и увиденное на веломарафоне, сложить в предложения.

Готовиться начал за неделю. Прежде всего психологически ну и технику конечно.
На физическую подготовку нужно неизмеримо больше времени, несколько лет это уж точно.
И вот собрав остатки здоровья и воли в кулак решил испытать себя в этом одухотворенном действе .Вроде бы и спорт ,но тут нет победы любой ценой, просто игра,тяжелая,иногда веселая, увлекательная, требующая полной отдачи. Компания попутчиков с большим знаком плюс , тоже заставила отбросить все сомнения и ехать.
Да и пример детям с внуками тоже немаловажно.
Итак начало.
Приехал на место старта в 2-00 – не спалось.
Потом все как обычно подтянулись участники , зарегистрировались, поговорили, пошутили, пообещали (в который раз) что будем ехать 25-27км/ч.
Директор ОЛМИ произнес короткое напутствие и в 3-00 старт.


Ночь была не теплой и скорость 25 как-то сама собой поднялась до 30 .Не все куры успевали убежать с дороги. Не знаю что там за процессы происходят в голове но во время движения забывается что впереди еще 500 с чем-то км, что нужно поберечь силы. Появляется его величество азарт. Думаю выражу мнение многих , за такие минуты мы и любим это дело.
Немного отрезвил участок от Великой Писаревки до Богодухова. Дорога в ямах и движение почти все время на подьем. На КП-1 в Богодухове большая половина участников была в 7-30 .

Подзаправились, отдохнули немного и двинули дальше,
Участок до Миргорода дался нелегко, даже обед в Опошне не сильно помог.


Лидирующая группа шла довольно ходко и я вспомнил что обещал себе катить своим темпом, короче отстал. Из приятного:в одном сельском магазинчике ,как обычно у них холодильники работают по своему графику, продавец принесла из своего домашнего бутылку холодной воды. Лица особо не запомнил , но вспоминаю с добром.
Доползая к селу В.Сорочинцы увидел Мавра, Пилигрима и Славу.
Оказалось у Мавра проблема с коленом.


Потихоньку двинулись в Миргород в надежде на аптеку, но как оказалось не помогло. Очень жаль. До финиша очень не хватало веселых прибауток и других разных слов, да и спины с надписью Vacansoleil.
В Миргороде заехали в кафе. Кстати в отличие от других украинских районных центров, довольно ухожен.Впечатление произвел положительное. Отдохнули, поели и с новыми силами на Лубны и потом на спальный КП-3 Лохвица.
Становилось к вечеру прохладнее и снова раскатились 30 и более. Особенно давали жару Пилигрим и Dino. До г.Лубны долетели быстро. Потом начало темнеть и холодать.
Частенько приходилось вспоминать Укрдорстрой или как он сейчас называется.
Его название на качестве дорог не отразилось никак. На ямах приходилось употреблять ненормативную лексику. Участок выдался интересным, своей непредсказуемостью.
Если бы что-то пошло не так было бы туго. Ночью еду и воду найти не легко.
До Лохвицы доезжал вместе с Dino. И еще минут 10 искали гостиницу не потому что тупые а просто голова уже работала немножко медленнее.
Спасибо Богдану за помощь. И еще огромная благодарность за идею и организацию спального КП. Очень кстати. А девушки, так по доброму с душой к нам отнеслись.
Нет слов .
Особо не тратя времени поели , будильник на 3-00 и сон с мыслью о том , как тяжело будет просыпаться.
Поначалу была идея проехать без сна, но думаю это уж слишком экстремально.
Тут много факторов, которые против этого: физиология, дороги и погода. Если бы два последних были более-менее, тогда можно попробовать.
Будем думать, не хотелось бы при помощи химии. Все-таки веломарафон это праздник и не стоит его портить нехорошими последствиями.
Еще раз повторюсь радость движения , общение с интересными и сильными людьми, самому быть не последним , это ли не удовольствие. Wi Are The Champions.
Будильник безпристрасно и настойчиво поднял как и положено.
Одеваемся и слышим нарастающий шум. Оказывается гроза .Пришлось часик переждать.
Выехали в начале пятого . Моросило. но маленький дождик рандоннеру не помеха.
Двигались не спеша .Лужи и ямы с водой скорости не добаляли.
Опасения оказались не напрасными прокол у Богдана на спуске. Запаски нет , наши под его обода не подходят, пришлось клеить . Ночь, прохладно удовольствие еще то.
В Юскивцях согрелись немного при помощи кофе с пирожком и помчали дальше в надежде позавтракать в с Коровицы. Дорога хорошая , да тучи расходились, все вселяло уверенность в успешное завершение нашего мероприятия.
В с Коровинцы ,ставшая уже стандартной, котлета брошенная в топку добавила сил.


Эти силы мы благополучно и положили на рельефном участке от Недригайлова до Липовой Долины.
Хорошо, что по дороге попадаются колодцы с растущими рядом сливами. До Лебедина топливом были сила воли и компот из слив и колодезной воды.
На этом же отрезке догнали Сашу на железном Виннере.

Снимаю шляпу перед стойкостью .
И вот последний КП в Лебедине .Отмечаемся и заправляемся в магазинчике чем бог послал. Непреодолимо захотелось домой. Мысленно был уже на финише, но ноги и пятая точка были другого мнения и особо не помогали в достижении цели.
Все чаще приходилось ехать стоя. Считали оставшиеся подьемы, чтобы психологически легче воспринималось расстояние .


И вот последний торчок, скоро финишная прямая от аэропорта до города. Разгоняемся до приличной скорости на подъемчике до 40 км/ч и на закуску в лучших традициях велоспорта разыгрываем финиш . Богдан ,как самый юный ,
естественно выиграл. На моем компьютере скорость была 46.
И это после 600 нелегких километров.
Дополнительный бонус ждал на финише в лице любимого внука.


Эмоции через край.
Большое спасибо всем за праздник и организаторам и попутчикам.
Мавру от души желаю восстановиться.

_________________
Лучше зажечь одну маленькую свечу, чем вечно проклинать тьму (Конфуций)

Володя, ну то, что отчёт блестящий - само собой, просто с удовольствием прочёл. Спортивная сторона дела отчёта - само собой, а вот то, что ты так исполнен лиризма и классической прямо таки идиоматики - это ты меня просто порадовал. Чудный слог, душевно, красиво.
Ну и, естественно, безумно рад, что катаюсь, общаюсь, дружу с такими парнями. Думаю, что наш общественный строй (в хорошем смысле) - один из компонентов вообще успехов. Жму руку тебе, всем попутчикам.

_________________
Сижу, никого не трогаю, починяю "Примус"
(Felis)

Спасибо на добром слове.Не повериш ,два дня мучал.

_________________
Лучше зажечь одну маленькую свечу, чем вечно проклинать тьму (Конфуций)

Також хочу поділитися своїми враженнями з бревету 600.

Після того як проїхав 400км "Південне коло" вагався їхати 600 чи ні. На попередньому бреветі вкінці зазомбувався, їхати далі без сну було неможливо. Але з іншого боку я проїхав його за час трьохсотки, отже було де заощадити сил. Тож після багатьох сумнівів і вагань я вирішив стартувати.

Перед бреветом вдалося поспати пару годин, це неабияк допомогло. Перед сном було дуже тривожно, хвилювання переповнювали мене. Почав навіть жалкувати, що згодився їхати.
В такому неспокійному стані я прибув на старт, де мені поставили фару AlexN10, бо моя не встигла приїхати вчасно. Але фара не хотіла працювати, відходила кнопка. Нічого зробити з нею не вдалося, поїхав без переднього світла, сподіваючись не відстати від групи.
Їхалося вночі непогано, хоча місцями дорожнє покриття було зовсім роздовбане. Вітра також майже не було. Мені сподобалося, що майже всі їхали однією групою, в останній раз так злито їхали на минулорічному бреветі "в гості до Мамонта" восени. В якийсь момент помітив, що фара висить на рулі за провід, з'ясувалося кріплення зламалося! Ось так і купуй китайські девайси... Добре, що хоч в вчасно помітив і вона не потрапила до колеса... Закинув фару в рюкзак і продовжив рух далі.

Десь між Краснопіллям і Великою Писарівкою на спуску проколовся. Як з'ясувалося, отримав зміїний укус. Почав бортуватися, але відновити бойову готовність вела вдалося тільки з 2-ї спроби, в першій камері відірвався сосок. В котрий раз я переконався, що мій насос не підходить для таких серйозних справ як бревети. Добре, що на допомогу прийшов Realyst, завдяки якому відносно швидко забортувався. Заодно вислухав лекцію про бортування, отримав на горіхи , і це правильно. Виявилося, що до проколів я не готовий, вони відбирають мене непомірну кількість часу. Тепер буду шукати нормальний насос та робити висновки із досвіда усунення проколів.

Далі їхали з Realyst'ом до першого КП в Богодухові, де трохи підкріпилися, зарядилися, переодягли зимні речі. Їхало тяжкувато, відчувався невеликий зустрічний вітер. Після зупинки на КП стало легше, бойовий дух піднявся. Спочатку рухалися з schwarz'ом та OlMi, але через десяток кілометрів schwarz обрав менший темп і ми рухалися з Олегом до Опішні удвох. Їхалося під кінець цього відрізку ну дуже кепсько: вилізло сонце, яке піджарювало, хотілося їсти, вода закінчилася, почала мучати спрага. На трьохступінчастому підйомі перед Опішнею подумав "якого я тут роблю?! зараз би валявся собі на прохолодному дивані" Хотілося звалитися з вела та повалятися, передач не вистачало... Коротше був у критичному стані, здавалося, що я не зможу більше крутити взагалі... Але я добре знав, що треба "підкинути дров" до організму, відпочити і стане легше. Так і сталося, доповзши на останніх силах до Опішні побачив тут інших рандонерів на перекусі, від яких відстав через прокол. Підкріпившись, випивши холодного запітнілий пепсі життя налагодилось, рушили з Олегом далі.

Добре запам'яталися кілометри проти вітру до Миргорода. Більше 22-24 крутити не вдавалося. Добре, що хоч дороги були непоганої якості. У мене, як на зло, почало крутити шлунок. Декілька разів бігав у кущі. Тому до Миргорода мало заступав на зміну, більше бовтався у Олега на колесі, за що йому велике спасибі!
На зупинці на в'їзді в Миргороді побачив основну групу рандонерів, яких також вітер пошарпав. Вирішили підкріпитися, зупинились в кафе в центрі, а МАВР, який бідкався на ногу пошкутильгав далі без зупинки. Гарячий обід був як раз потрібен після складного відрізка через мордодуй.
З міста вирушили групою, домовившись не рвати, але поступово темп наростав. Dino прорвало і темп виріс до 30-32. Я вирішив не надриватись, попереду ще чекало багато кілометрів. Та й шлунок ще не повністю відпустило, відвідував місцеві кусти по дорозі. Олег також відстав. Через декілька кілометрів побачив Indian'а, який вирішив почекати мене. Олега також зачекали, він їхав недалеко за мною.
Їхати по відрізку траси, яка була на ремонті біля Лубнів, через великий трафік в контрасті з попередніми напівпустими дорогами було якось некомфортно. На з'їзді з трасси зупинились з Дмитром почекати Олега, він рухався повільніше нас. Під'їхав Дядя Юра на машині, щоб евакуювати МАВРА. Стало якось не по собі, трохи прикро за Геннадія.
Надалі вітер затих, почало темніти. Ми втрьох рухалися по місцями зовсім роздовбаним дорогам до Лохвиці. Стало зовсім темно. Тут я зрозумів, що мені дуже пощастило, що в мене є такі провідники. Що б я тут робив один вночі, тим паче без фари?! В нічний час катилося приємно, відчуття, що я майже добрався до спального КП, та ще й встигаємо до закриття ресторану ,Так і докатили до Лохвиці, де швидко знайшли готель.
В готелі повечеряли, прийняли душ та поглинули у міцний, але не дуже тривалий рандонерський сон. Планували прокинулися в 3 години і їхати, але через дощ, рушили лише в 4. Стартували ми вп'ятьох: я, Олег, Діма, Руслан(Dino), Володимир(Высотник). Хоч з неба вже не лило, дорога була мокра.

Незадовго після старту у Володимира відпала фара. Зупинилися його почекати, тут я почув, що в мене спускає переднє колесо. Дійсно, вийняв маленькій камінець з покришки. Треба було заклеїти запаску на спальному КП, але я здуру не зробив цього. Запаски, що були у хлопців не підходили, мені потрібні камері з довгим соском, тому довелося клеїти мою. Було незручно перед хлопцями, але що ж робити. Тим часом потроху почав йти дощ. Коротше витратили на це хвилин 40, почали замерзати. Прошу вибачення за такий ляп. Нарешті вирушили. Мені почалося вважатися, що заднє також спустило. Зупинилися в першому зустрічному селі на перекус. Ні, колесо в нормі, хух.
До речі, під час бортування були загублені 2 чудові бортировки.

До Ромнів нас постійно поливав дощ знизу, а я все вдивлявся в дорогу, старався обминати камінці, щоб не проколотися. Загалом рухатися було комфортно, вітер особливо не заважав, дороги тут з гарним покриттям.
В Коровинцях поснідали. Під табличкою Недригайлів зібралося багато радонерів, для відмітки. Було приємно побачити знайомі обличчя. Вирушили на Липову Долину майже тією компанією. Тільки Олег залишився позаду, натомість до нас приєднався Fenix. Як тільки виїхали з Недригайлова відчувся неслабий зустрічний вітер. Постійні спуски і підйомчикии не давали заснути. Їхала наша група доволі швидко, розганялася на спусках і залітала на горки накатом. Мені залишалося лише не відставати, хоча це було непросто. Місцями доводилося доганяти хлопців. З іншого боку, дана тактика руху зробила свою справу, відрізок був пройдений швидко і весело. Сам би крутив довго і нудно, заповзаючи на погорби.

Тим часом трохи почало припікати сонце. в Липовій зробили піт стоп, я розчохлився, і продовжив триматися за групу. По дорозі ми дібрали декількох рандонерів. Темп зберігав до Синівки, далі асфальт зіпсувався. Fenix поїхав далі сам без зупинки, а нам хотілося пити та їсти, тому зупинилися в магазині в одному з сіл. Там нічого їстівного не виявилося, але продавець сказала, що ще будуть магазини. Поїхали далі, але ні селищ, ні магазини довго не зустрічалося. В якомусь селі заправились водою, поласували сливами, стало легше.
Запам'ятались спуски під 60 по роздовбаній дорозі, в мене навіть вуха трохи закладувало. Ось і Лебедин, зупинились для перекусу, відмітки. Часу було з запасом, стан організму у нормі. Я вже почав розуміти, що бревет майже підкорено. Залишилось небагато.

Від Лебедина вітер частково допомагав, Висотник задавав темп за 30 і вів нашу групу до фінішу. По дорозі обігнали гостей з Харкова та Слов’янська, які бортувалися. Дорога від Лебедина ще непогана, але місцями трясе добряче. Так у мене розкрутився фляготримач. Не хотілося знову загубити бовти, як це було в подорожі до Запоріжжя, тому зупинився підкрутити девайс. Хлопці поки не лупатосили, щоб я міг наздогнати їх, за що їм дяка.
Від Ворожби почалися веселі горочки, які особисто мені подобалися, давали змогу відпочити на спусках і не надокучали довгими підйомами. Тим часом горочки закінчились, а ось азарт виріс, хотілося швидше фінішувати, нікого не пропускаючи вперед. Тому знову їхали за 30, і швидко дісталися Сум. За аеропортом успішно відбулося фінішне рубилово з Висотником, і це після 600км! На в'їзді на Кірова у мене лопнула покришка. Ну дякую, що хоч не десь за 5км до Сум. Докатив до фінішу на ободі, бо якби почав бортуватися, то пропустив би всіх вперед, і приїхав останнім.
Все фініш! З глузду з'їхати, ще вчора я сумнівався, що доїду до спального КП, а сьогодні я з чудовим результатом на фініші, в доброму стані!
Час проходження дистанції 36год. 30хв.

Коліна інколи давали про себе знати, але зміна передачі, темпу, положення позиції дали змогу зберегти їх до самого фінішу. Незважаючи на всі труднощі, сумський круасан "проковтнув" набагато легше ніж 400. Я, без перебільшень, міг продовжувати рух далі після фінішу.
Маршрут сподобався, дороги різної якості з низьким трафіком, навколо є на що подивитися. Сам маршрут детально не вивчав, мені пощастило, що проїхав бревет із знаючими людьми і жодного разу не заблукав.

Після раннього прокола за Лохвицею весь наступний день боявся проколотися, якась фобія з'явилася. На бреветі у мене чітко випливла проблема з проколами/бортуванням. Це був найголовніший мій недолік і прорахування.

Вибачайте, всі хто витратив свій час і зусилля на допомогу мені. Постараюся, щоб надалі таких "проколів" не було.
Вражений Олександром на сталюці, ну ти МУЖИК! Що б було зі мною на такому велику, чи доїхав би я до першого КП?...
Дякую тим людям, хто складали мені компанію в дорозі, особливо Олегу, Дмитру, Руслану, Володимиру!
Окреме ВЕЛИКЕ спасибі AlexN10 за надання фари на момент бревету, хоч вона і не допомогла. Мою не встигли привезти вчасно.
Дякую всім, хто прикладав зусилля, для створення цього заходу! Всім учасникам за створення такої приємної атмосфери!

Сподобалось! Отримав багато нових вражень, здобув досвіду, перевірив себе на міцність. Приїдемо ще!

P.S. Соррі за «многа букав», коротше написати не вистачило терпіння.

_________________
STRAVA: Bohdan Remnov
Шостка-Вело

Щиро радію за супер веломарафонців! 600 це вже подвиг!
Читав звіти знайомих мені товаришів по велопробігам та тих з ким познайомитись не довелось. Висновок очевидний кількість веломонстрів значно зросла!! Мені треба тепер тренуватись бо наздогнати буде важко.
Порадів за Діму та Руслана з якими того року проїхали чимало. Свого кума Дмитра я тепер взагалі не впізнаю бо він перетворюється на велолося.
Звичайно вожді та апологети сумського вело клубу Пілігрим та Реаліст як завжди на висоті. Олег взагалі тепер може на спині веломайки написати ДИРЕКТОР, всі зрозуміють. Прикрість що трапилась у дорозі з Геннадієм звичайно засмутила. Бажаю швидко відновитись. Головне здоров’я а нові дистанції ще будуть пройдені. Тут Григорій може бути супер прикладом. У тому році трохи не склалось а у цьому порвав усі дистанції.
На наступні вело марафони я уявляю VeloBon-a який їде з причепом. Причеп забитий запасками, клеєм, камерами та покришками. Також у причепі декілька фар причому зроблені вони не у Китаї. А взагалі хлопець молодець. Ще у тому році пригадую як VeloBon з Den-ом сумнівались у дистанціях 200 та 300. А тепер 600 подолано!!!
Прочитав про хлопця на Віннері. Це залізна людина. Місцевим я навіть не буду розповідати бо вони не зрозуміють та не повірять. Тут якщо людина їде навіть просто покататись біля міста то все одно повна екіпіровка. Яка включає карбоновий велік, супер вело одяг та навіть крем від сонця. А тут хлопець на Віннері порвав 600.
Ще раз усіх вітаю з подоланням 600!

Привет, Володя. За лестный отзыв спасибо, конечно, но относительно примера - большое преувеличение. Я не кокетничаю, нет, дело в том, что где-то снова была ошибка - колени-то вели себя хреново. То, что я доехал и 400, и 600 - скорее просто упрямство. Да, после 400 я сознательно натаскивал себя на средний и медленный темп, его и держался. Если бы мне пришла фантазия навалиться на педали как обычно - я бы просто не доехал. А здесь - просто из принципа уже - или .... пополам, или ... в клочья. Никак я не мог уже себе позволить не ехать, никак.
А пример всё-таки скорее отрицательный. В плане катания. Ну как упрямство и выдержка - может быть. было не сладко. Как и Гена писал - сил хватает, а ехать - фигушки на всю. Это важный урок для всех, нужно искать причины и не повторять ошибок.

_________________
Сижу, никого не трогаю, починяю "Примус"
(Felis)

Получено подтверждение из Парижа о зачете нашей 600-ки!

Теперь буду подавать заявку на присвоение звания "Суперрандоннер"

_________________
Жизнь - это то, что происходит с нами, пока мы строим планы...

Дык... Ураааа

_________________
Сижу, никого не трогаю, починяю "Примус"
(Felis)

_________________
Жизнь - это то, что происходит с нами, пока мы строим планы...

Всем большое спасибо!
Это было мощно и неописуемо!
Сумчане как всегда на высоте!
Олег, спаибо за праздник души!
Сережа и Гриша, спасибо за компанию!
Сережа, спасибо отдельное за гостеприиимство!

Дублирую мой отчет с Полтавского велофорума:
Бревет был долгий и рассказывать соответственно много, но постараюсь вас не нагружать, а выделить только самые яркие моменты (ИМХО), и так:

В силу сложившихся обстоятельств перед бреветом нормально выспаться не удалось, поэтому перед стартом нервничал и переживал
После старта в 03-00 по своему обыкновению старался держать в поле видимости передовую группу, дабы сэкономить время на ориентировании в темноте. Так старался что даже и не остановился когда на трясучем спуске отломился и улетел алюминиевый флягодержатель с дорогой мне литровой бутылочкой Коки и Колы В последствии данная утрата на протяжении более 570 км заставляла в два раза чаще останавливатся на заправки жидкостью.
Ночь была звездной и холодной в среднем температура была 12-13 градусов, зафиксированный минимум 9,5 градусов, даже руки подмерзли. Оделся неграмотно в дождевик, из-за этого быстро взмок, нужен был звычайный виндстопер (это себе на заметку), перед рассветом все-таки отстал от «передовиков» и пошел темпом пониже.
Познакомился с Сумским Велопоэтом-песенником Гришей (Абадонна) и можно сказать львиная доля бревета прошла в приятной компании Гриши и Сережи (Реалист) с которым мы в свою очередь познакомились на 400-ке
Рассвет принес приятную возможность скинуть дождевик и покатилось веселее, но асфальт Сумщины и Харьковщины расслабится не давал.
На КП-1 в Богодухове, как всегда теплый и приятный прием волонтеров: сосиса в тесте, бананы, сникерс, изумительный чай.
Дальше выдвигаюсь с Олегом (Великий Директор-ОлМи) и Богданом (Велобон) на Краснокутск, но постепенно снижаю темп и остаюсь в одиночестве, проезжаю и облизываюсь мимо Поющих террас и Краснокутска (в тех местах был в прошлом году на МТБ-было здорово поэкскурсионить!). А тем временем встречный ветер и солнышко (34,5 градусов) стали «приосанивать» мой темп. Добираюсь также в гордом одиночестве до Опошни и вижу на въезде в придорожном кабачке группу наших товарищей отчаливающих оттуда, успеваю узнать как там кормят, и сажусь глотнуть солянки с Кокой. К концу трапезы узрел Сережу и Гришу, дальше покатили вместе.
Мне очень нравится ездить такие дистанции за душевными беседами, т.к. дорога переносится психологически легче и помочь друг другу быстро можем, если не дай, Бог, что случится!
В Миргороде фото у стелы (отметка при помощи ММС на КП) и едем в приятный кабачок «Париж-Даккар» отобедать, после обеда узреваю что заднее колесо спущено поэтому возле «Сильпо» экспресс ремонт при помощи Гриши и Сергея. Встречаем Сашу на Стальном Винере и рвем дальше(прикольно он чесал подножкой по миргородскому асфальту), а ветер затихает, а солнце медленно клонит к земле и наступает конец почти двухсоткилометровой борьбе с ветром….КАЙФ!!!...
Поворот на Лубнах, темно, блукаем, едем не туда, включаю ЖПС (предусмотрительно одолженный у моего товарища), возвращаемся, становимся на киевскую трассу, затем поворачиваем на Лохвицу и проселочными дорогами валим, валим, валим….
Перед Лохвицей остановился повозится с фонарем, понял - что-то с оставшимися двумя аккумами(всего было четыре), света до конца ночу не будет(есть только аварийный слабенький налобник…
В Лохвице со мной приключился глюк и я очнулся в непонятном мне месте(наверно поспал на веле ), снова включил ЖПС и нашел гостиницу….
Возле гостиницы увидел зазывающего меня Богдана (Данск), завернул, меня провели с велом на второй этаж, накормили, помыли, уложили, еще и вещи лишние на Сумы забрали…В СУМАХ ЛУЧШИЕ В МИРЕ ВОЛОНТЕРЫ И ДИРЕКТОР!!!...КАТАЙТЕ С СУМЧАНАМИ!!!...После рекламной паузы продолжу…
Поспали 3 часа, утром узнал грустную новость о МАВРе (сошел с дистанции), выехали в сумерках в 05-12, шел дождь, мне стало все пофиг поехал без дождевика о чем и не пожалел, т.к. перегреваться не люблю к Ромнам дождь стих, солнце вышло. После поворота в Недригайлове на Липовую Долину грязь на дороге высохла и ехать стало веселей, но пошел ряд сцуко крутых спуско-подъемов по жаре. Стали немного неметь руки и ноги, так что местами просто шел с велом по несколько сот метров.
На окраине Липовой Долины повернули на Лебедин, начался мой «любимый» лебединский асфальт…МНЕ ВСЕ ВРЕМЯ КАЗАЛОСЬ,ЧТО МОЙ КОНЬ СКОРО РАЗВАЛИТСЯ ОТ МОИХ 110 КГ…но пронесло(не меня, а коня )…
После Лебедина и одноименного района пошел сумской район с аналогичным асфальтом….кручу, кручу, кручу, остался один(кто обогнал, а кто и отстал)…кончилась вода, а солнце палит, а магазов нет…вижу кто-то из наших заканчивает поклейку камеры…мне по-братски отливают половину воды(ДАЙ БОГ ЗДОРОВЬЯ!!!)…кручу стоя, сильно трясет…выезд на Сумы…нормальный асфальт…холодный Живчик…кручу на расслабоне до финиша….
Финиш. Кафе. Псел.
Окунулся в Псле, посидел душевно с ребятами в кафе, почистил коня, понял, что на последний автобус на Полтаву не успеваю, съездили с Сергеем (Реалист) на жд вокзал…там тоже ничего нет подходящего…поэтому поехали на автовокзал и я взял билет на первый утренний автобус на Полтаву.
А следующим утром дома был дополнительный бонус:
это Яся обнимающая меня на правой руке и Глебушка на левой, аж слезу пробило от чувств


ТТХ бревета:
время в пути - 37 часов 50 минут (норма 40 часов, 00 минут)
километраж - 620,800 км
средняя скорость - 22,25 км/час

И опять же традиционные благодарности (респект и уважуха):
1. Жена, дочь и сын - моральная поддержка!
2. OlMi – душевный собеседник и гостеприимный хозяин-организатор!
3. SanYA - друг, заразитель-вдохновитель, техподдержка, провожающая делегация!
4. Сумской Рандоннерский Клуб «Velo-Sport Sumy Randonneurs» - ребята спасибо Вам за все (организация, проведение, поддержка), вы просто молодцы, низкий Вам поклон! (С такими людьми надо ездить и дружить!!!)
5. Сергей (Реалист) - отличный компаньон и единомышленник, отдельное спасибо за ночлег и кормежку!
6. Гриша (Абадонна) - отличный компаньон и единомышленник!
7. МАВР - выздоравливай, ты яркий пример в Сумском велодвижении, дай БОГ тебе здоровья и многих километров!
8. СуперРандонеры! Клево было с Вами катить и разделить эти 600 километров!

Пы.Сы. Общие впечатления потрясающие! Это как неприступную гору взять или открыть в себе что-то неизвестное и запредельное!

_________________
BIKE FOREVER & EVER!

Мы вот на 600-ке между Опошней и Миргородом проезжали село имени меня!

_________________
Жизнь - это то, что происходит с нами, пока мы строим планы...

Бачили, бачили!
МАВР навіть пообіцяв, що директор там буде виставлятись

З.І. На 300 і 400 проїжджали село імені мене
Скільки разів там був - все ніяк не зупинюсь зробити фото

http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/28433-mykhajlyk.html#show_point Типа в тему.

_________________
Лучше зажечь одну маленькую свечу, чем вечно проклинать тьму (Конфуций)