все почалось з того, що зустрів Славу і дізнався щт він хоче їхати 300-ку, яку пропустив. Вирішив провести, скласти компанію.
Приїхав на старт, там нікого не було, чи то я перепутав час старту, чи він передумав їхати.
на місці вирішив підкачати колеса так так, що порвалась камера біля ніпеля. Замінив на запаску. Поїхав на Охтирку, настрій був поганий + ще стрьомно було їхати без запаски.
Перед Тростянцем є лісничиство і його головна будівля виходе на трасу, біля подвір*я бігали малі поросята. Всі потікали лише одне мною зацікавилось, але ненадовго
В охтиркі пристроївсь за фурою, тієюж дорогою вирішив доїхати до 100км і вже моросило, і було дуже мокро, сотка була якраз на межі двух областей Сумської і Харьківської
Повертаючись до охтирки, з*явився дивний скрип в передньому колесі. З кожним кілометром він ставав ще сильнішим. за 500м до транзита стало нестерпно, думав напевно шаріки посипались
. велосипед поніс на спині, на шиномонтажі мені дали клучі і густе мастило. Після смазки скрип одразу зник. Так, як ключа на 15 не було прийшлось вручну підкрутить контргайку і зажати у вилці.
у охтирці погода була супер. Доїхавши до Клімєнтово поїв у кафе, але виявилось сервіс став ще гірший і ціни теж: чай, салат, картошка в глечику з мясом - 45 грн. ще й чека не дали.
перед сумами мене чекав сюрприз 12 км під зливою, вирішив не зупинятись а крутити педалі і зігріватись, після дощу - холодний зустрічний вітер. І вся фішка в тому, що я не взяв дощових, просто не знайшов його вдома.
200ка виявилась суровою