Передбачаючи похолодання, яке наступить вже завтра мій авантюризм вмовив мене сьогодні відправитись в поїздку до Шелеховського озера. Вікіпедія каже, що воно залишилось нам з льодовикового періоду, і що воно таке старе як Байкал, Озеро Вікторія, Ладожське чи Онежське озера. Я пройшовся по статтям про ці озера, і дуже точно дізнався, що нашому Шелеховському озеру як максимум 35 мільйонів років, а як мінімум тисяч 10. Планував покрити красиву цифру в 100 кілометрів, але блукав я менше, ніж розраховував, тому вийшло десь 80. Здоровий глузд підказував мені, що сьогодні Вознесіння, і за народними повір’ями я мав зустріти гори змій, скручених клубками, але якось оминуло. До того ж, маю багато роботи due tomorrow, але авантюризм нічого не хотів слухати і все повторював, що буде класно. Нормальні люди виїжджають в такі подорожі зранку, я ж виїхав після обіду. Нормальні люди закачують собі в телефон карту, або принаймні мають нормальний телефон, який хоч якісь супутники ловить. Мій авантюризм сказав мені «fuck this shit» і «язик до Києва доведе». Добре, що хоч сфоткав загальний план маршруту з гугл мепс на камеру телефону, хоча це мені особливо не допомогло б, і якби не кілька щасливих співпадінь і випадкових зустрічей дорогою, я б зараз виїхав десь біля Ромнів, і накатав би не 80 кілометрів, а 200.
Озеро справді виявилось дуже гарним, я зробив привал на невеличкому острові на який вів спеціальний місточок. Людей довкола майже не було, постійно кричав і кружляв довкола величезний крук, що виправдовувало містичні розповіді про цю місцину. Фотоапарат заглох ще на половині шляху до озера, тому довелось знімати чудовою двохмегапіксельною камерою мого телефону.
Повернувся додому вже по темноті, добре, що хоч встиг виїхати на трасу, коли ще щось було видно. Загалом поїздкою дуже задоволений. Але вона б, напевне, не була такою приємною, якби мене не супроводжувала аудіокнига The Martian (це та за якою Рідлі Скотт зняв фільм, прем’єра через 3 дні). R. C. Bray неперевершений narrator (не знаю як адекватно перекласти це слово в даному контексті) і книжка написана чудовою мовою з прекрасним почуттям гумору. Якби хтось зачаївся біля дороги, то спостерігавби як одинокий велосипедист їде в абсоллютній темряві і постійно хихотить сам собі, а іноді просто регоче. Може через це я дістався додому без пригод, таких суб’єктів краще оминати стороною. Ніколи не думав, наскільки художньо можна використовувати слово fuck і його похідні. Так що рекомендую! Не уявляю як можна адекватно усю атмосферу книжки перенести в кіно, але я вірю в Рідлі Скота.
Така вийшла покатушка, усім гарного робочого тижня! Він у мене починаєтсья прямо зараз і плавно перетікає в ранок понеділка, зате є шанс побачити місячне затемнення, кажуть таке буває раз на 28 років!